Історія Гірської школи міцно пов’язана з історією села. До середини 20-х років село Гора не значилося на карті Бориспільського району. На той час на місці нинішнього села було кілька невеликих хуторів, назви яких, мабуть, залишилася тільки в пам’яті старожилів: Биковці, Васюхно, Бондарі, Касяненки, Коньки, Коробки, Меньки, Момоти, Руднівка, Тагілай, Яцюти. З цих хуторів було утворене село Хутір–Гора. За переписом 1926 року в селі проживало 756 осіб.

До революції населення було майже не писемне. Старожили згадують, що діти з хуторів ходили вчитися до Чубинських у маєток. Батьки дітей домовлялися з господарями про невелику плату. Родина Чубинських користувалася повагою серед населення навколишніх сіл. Онуки Павла Платоновича Ксеня і Катя у 20-х роках працювали вчителями в Гірській школі.

В 20-х роках розпочалась робота по ліквідації неписемності. Актив лікнепу склав списки неграмотних. Однин із перших, хто очолив дану роботу – Ярмак Семен Аврамович, який навчав читати і писати дітей та дорослих у себе в хаті.

Перший голова сільської ради Момот Олександр Якович, разом із активом села, зібрав гроші в жителів села, і на ці кошти було куплено будинок у Дарниці, перевезено в село на підводах і збудовано перше шкільне приміщення (1927 р.).

В 30-х роках у Хутір-Гірській початковій школі працювали: Малишевський Василь (загинув під час війни в селі Рогозів і був похований у братській могилі), Деркач Іван Михайлович (був директором школи) та його дружина Софія Василівна. Піонервожатими в ці роки були: Кононенко Марія Іванівна, Нога Павло Тимофійович (житель с. Гора, офіцер, загинув під час Великої Вітчизняної війни), Куций Сергій (відомо, що він був із дитячого будинку імені Нансена, що знаходився на хуторі Чубинському).

В школі було 4 класи наповнюваністю до 30 чоловік. Після закінчення початкової школи ходили вчитися в село Велика Олександрівна, де була семирічна школа.

Момот Я.Д., який навчався в 30-х роках в Хутір-Гірській початковій школі, згадував, що в ті роки учні не тільки навчалися, а й допомагали колгоспу ім. Шевченка збирати урожай, випасати худобу, займались озелененням села.

Напад гітлерівської Німеччини перервав мирне життя. У вересні 1941 року почалася фашистська окупація села, яка тривала два роки. Гітлерівці розмістилися в приміщенні школи, а відступаючи її спалили.

Під час війни діти допомагали дорослим копати окопи, збирали пляшки, які потім наповнювались горючою сумішшю, допомагали воїнам, що потрапили в оточення, носили їжу в табір військовополонених.

В 1943 році, коли німці відступали, учні разом із дорослими сховали всіх корів і коней села в лісі, щоб німці не змогли вивезти худобу.

Білокінь П.Х. згадував, що в 1943 р. на шляху до Києва не було вцілілих сіл, окрім Гори. Солдатам десь потрібно було перепочити перед наступом на Київ. Осінь же видалася холодною та дощовою. Жінки з дітьми наносили соломи в два великі сараї для худоби, натопили там і варили їжу для бійців.

Після визволення села від німецько-фашистських загарбників постало невідкладне завдання – відновити навчання дітей. Учні навчалися в хатах жителів села Момота Дениса Максимовича, Яцюти Уляни Іванівни. Пізніше навчання було організоване в колгоспному будинку, де було дві кімнати та навчалося 4 класи. Завідуючим початковою школою був Білокінь Панфіл Харитонович (1943-1944 рр.). Відділ освіти направив на роботу в село молодих вчителів Касяненко Ольгу Пилипівну та Старуна Івана Івановича.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали вчителі школи: Петренко Микола Сергійович, Ігнатенко Григорій Терентійович, Донець Юхим Дорофійович.

1950 рік – завідуючим початковою школою призначений Петренко Микола Сергійович, учасник війни, лейтенант запасу. Він, переступивши з класним журналом поріг Гірської школи, 35 років не розлучався з ним. Поряд із ним завжди була його дружина, педагог, учитель початкових класів Софія Василівна.

Початкова школа проіснувала до 1964 року. Декілька разів змінювала приміщення. В ній було 4 класи наповнюваністю до 30 чоловік кожен. Навчання проводилося в дві зміни 1-3 клас, 2-4 клас. У школі працювало троє вчителів: подружжя Петренків та Яцюта Тетяна Андріївна.

В 1963 році населення села значно збільшилося за рахунок переселенців із села Ошитки Вище-Дубечанського району Київської області. З’явилася гостра необхідність у новій школі, яка й була побудована в 1964 році. На будівництві школи працювали і жителі села, і старшокласники Бориспільської школи №1, які проживали в селі. Це вже була восьмирічна школа. Разом із учнями до неї влився новий колектив педагогів. Це були спеціалісти з власними набутками, досвідом, традиціями. Люди, які не один рік працювали на ниві освіти: Ралко Олена Митрофанівна, Ковалевські Ольга Панасівна, Пилипенко Микола Митрофанович, Пилипенко Ольга Пилипівна, Ігнатенко Одарка Терентіївна та Григорій Терентійович, Лещенко Уляна Степанівна та Олександр Миколайович, Севастян Галина Іванівна, Кухтик Галина Іванівна. Директором школи був призначений Ігнатенко Григорій Терентійович.

Перший випуск Гірської восьмирічної школи відбувся в 1965 році. А вже в 1967 році школа реорганізована в 10–річну. Директором стає Власко Микола Іванович.

На сьогоднішній день у Гірській ЗОШ І-ІІІ ступенів працює 32 вчителі (30-ть мають вищу освіту). В школі працюють: 2 вчителя-методиста, 5 старших вчителів, 15 мають кваліфікацію «спеціаліст вищої категорії». Свою трудову діяльність розпочинали в школі Лисенко Олександр Євгенович (Доктор історичних наук, професор), Фасоля Анатолій Миколайович (кандидат педагогічних наук).

Із 1965 по 2003 рік Гірську школу закінчили більше трьох тисяч осіб, 46 учнів нагороджені золотими медалями, 17-ть срібними.

Директорами Гірської школи в різні роки були:

Ігнатенко Григорій Терентійович – 1964-1965 рр.

Власко Микола Іванович – 1965-1971 рр.

Бондар Віра Василівна – 1971-1980 рр.

Іванюта Павло Григорович – 1980-1985,1988-1990 рр.

Бондаренко Геннадій Миколайович – 1985-1988 рр.

Недогибченко Іван Володимирович – 1990-2002 рр.

Гребенко Тамара Іванівна – 2002-2016 рр.

Гутовський Андрій Миколайович – з 01.09.2016 року

Джерело: сайт Гірської ЗОШ І-ІІІ ступенів