Із листів, які Віра адресувала батьку, відомо, що вона мала братів і сестер. В одному з листів вона їх називає: Петро, Василь, Люба і Настя, Наташа, Настя, Коля. Можливо, останні троє рідні брати і сестри, можливо родичі. Також розповідає про брата Павла, якого також було забрано на примусові роботи до Німеччини (серед не отриманих листів є дві откритки, які Павло Макаренко писав зі Східного робітничого табору Stahnsdorf 2, який знаходився поблизу Берліна, дамба Stahnsdorfer (Штансдорф)). Про брата пише, що той захворів і має проблеми з ногою «…як у тата». Пише, що втрьох із подругами Галею (Сайковою) та Марусею (можливо, Ногою) відправили йому кілька посилок. Розповідає, що раніше писали листи щотижня, а останнім часом їм дозволяють писати – не більше двох на місяць. Сумує за всіма і жаліється, що не часто отримує листи від рідних.

Дата: 09.02.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року

Куди: Хутір-Гора Бориспільського району Київської області

Звідки: Маргетсхёххайм — община в Германії, в Баварії, поблизу Вюрцбургу.

Добрий день ілі вечир мамо, тато, братіки, сестрички. Передаю я вам привет і цілую безщотно раз я вас усіх мами, тати, братикив, сестричок. Я вам сопщаю, що я жива здорова. А як ваше тут здоров’є мамо, тато, братики, сестрички. Мамо і тато, чого ви мене забули на чужому краю? Тату, прошу я вас дуже здорово, щоб ви написали мени листи, як ви тут поживаете – хорошо чи плохо. Я хочу знать мамо, чи Павлік присилає вам пісьма чи ни. Мени четвертий мисяц уже не присилає чогось. Розердивсь на мене мій братік, а ви тож уже забули, уже два місяці нема пісьма від вас. Мамо прошу я вас не журітця за мною. Я тут зробилась, що ви б і не познали мене здорови. Ну, пока. Всі пишуть з другого боку, бо нам уже давно не можна писать. Ну, поки досвідання, мої дороги мати, тато, братіки й сестрички. Досвідання. Пришліть мені насіння, як можна.

Дата: 13.02.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року

Добрий день ілі вечір мамо, тато, братіки й сестрички. Мої дороги, родненьки мамо й тато, я вам сопщаю, що я жива, здорова. Я вас хочу відати від свого щирого серця, привет передати і цілую я вас усіх крепко: маму, тата, братиків, сестричок. Мамо, прошу я вас здоров, щоб ви за мною не журились. Прошу я вас здорово, що ви все кажете, що від мене нема три місяці пісма. Я вам пишу кожную неділу. То я не знаю чи ви їх получаєте, чи ні, а тепер нам не можна так часто пісать, тільки дві откритки на місяць. То я не знаю чи вони доходять вам чи ні. Мамо, я вас прошу здорово, щоб ви не журились за мною. Не турбуйтесь мамо, бо я знаю що ви день і ніч плачете за нами. Мамо, яке ваше здоров’я хорошо чи плохо? І ви тато, братіки, сестрички мої родненьки, писала б я вам більше, так неможна. Досвідання мої родненьки мамочко, таточко. Тату, прошу я вас напишіть мені ви листа і ти сестричко тож пиши. Досвідання мої родненьки. Жду ответа, как соловейко лета, а зозуля тепла і я від вас листи.

Дата: 22.03.1943 рік, штамп від 22.03.1943 року

Добрий день ілі вечир мамо, тато, Петя, Вася, Люба, Насця і вси мої дороги родичи. Я вас хочу відати (бачити), від свого щирого серця привет передати і цілую крепко безщотно раз усіх. Я вам пишу, що я жива, здорова тільки один Павлік у нас больний. Вин уже лежить другий місяць, щось з ногою у него, здорово болить нога так як у тата боліла. Так и в ного болить. Ну ничого, ми йому послали посилку одну й другу, й будем посилать. У нас примають до тридцяти хутов посилку. То ми знайдем, що послать. Ми пошлем йому що він нам скаже вдвох з Галею. Ну, нічого, воно якось буде мамо й ви тато, й братіки, й сестрички родниї. Чого ви мене забули, уже 5 мисяців від вас не получала листив. Павліку заборонили писать листи, вин говорить, ну я не знаю, що таке він мені написав, ну не знаю. Ну, пока. Все у нас уже сіют городи, садят. Уже тепло, грим загримів. Як коли дуже тепло якось й холодновито. Ну, досвідання, здрастуйте й прощайте. Пришліт мені татину карточку, пришліте до картки. Жду ответа, как соровейко лета.

Дата: 28.03.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року

Добрий день ілі вечір мама, тато, Петя, Вася, Люба, Насця, Наташа, Насця і Коля. Я вам сопщаю, що я жива, здорова, того і вам желаю. Мамо, получила я ваших дві одкритки. Чого ви мені не пишете частіше? Та за п’ять місяців тілько дві я від вас получила. Я живу харашо, їсти добре, є що вдіть. Не журітця, мамо, а то ви мені пишете що ви за мною плачете, таж болієте. Через нас не журітця, мамо, бо я сама добре знаю, що ви й так больни, ать як здорово й ще плачете то й зовсім некуда. Не журітця, прошу я вас мамо й тато, й братіки, й сестрички мої дороги. А павлік присилає вам листи чи ні? Вин мені пише і я йому пишу. Ми йому посилки посилаєм, у нас приймают до тридцяти хунтив, то ми з Галькою з Сайковою, [прізвище незрозуміле] Маруся трохи помога, втрох. Ну, пока. Все писала б більше, так неможна пісом, не розришают писат. Звиняйте, що так мало написала. Ті я живу уже добре, тильки здорово скучно за домивкою, за своїми родними. Привет усім моїм родичам. Жду ответа, як соловейко лета а зозуля тепла, а я від вас листа. Досвідання.